Еротична росповідь - "Пригоди з незнайомкою в вагоні метро"

Розмістивши свою анкету на кількох сайтах з інтимними оголошеннями, через тривалий час я отримав листа.  І був радий цьому скромному інтересу і переповнений натхненням. 

 Ми почали переписку і я став крок за кроком описувати мої сексуальної фантазії.  Вона надіслала свої фотографії, на яких була дуже симпатична дівчина.  І до мого натхнення вона погоджувалась на експеримент...

 Вона стоїть у центрі залу на станції метро Хрещатик, і здається трохи нервує. Вона надіслала багато фотографій і попередньо описала в чому буде одягнена, що дозволило моментально її впізнати з натовпу людей, що знаходяться на стані.  

Я спостерігаю з відстані, намагаючись не видати себе.  Зв'язок тримався через повідомлення, вітання з цієї причини і була обрана станція метро, у вагонах якого навіть в тунелі є безперервно.  невеликий пульт радіоуправління, який за кілька днів до експерименту вона залишила для мене в встановленому місті.  Отримавши від мене повідомлення вона заходить в приїзд, приходячи до дальньої сторони вагона вона стає спиною до дверей.  Її рука на мій погляд еротично обіймає натертий до блиску вертикальний поручень.  У вагоні досить багатолюдно.  Намагаючись тримати конспірацію при цьому зайнявши найбільш вдалу позицію для спостереження я слідую за нею.  Пульт в моїх руках від іграшки з магазину для дорослих, а іграшка в моїй чарівній знайомій.  Натиснувши перший раз на кнопку я намагаюся розглянути в подробицях найменші зміни в її поведінці.  Вона трохи піднімає руку вздовж поручня, даючи мені знак, що моторчик запрацював.  Я ще кілька разів натискаю на маленькому пульті кнопку, примушуючи моторчик додати оборотів.  Цей маленький пульт дає мені неописоване почуття влади та інтриги.  вздовж поручня.  Я намагаюся не пропустити її знаки і одночасно не видати себе.  Вагон як зазвичай періодично погойдується, примушуючи всіх пасажирів трохи рухатися в сторони з однаковим напрямом і швидкістю.  

Я бачу як вона трохи прогинає спину, і знову випрямляється, роблячи це майже незамітно.  На її щоках я вже можу розглянути легкий рум'янець.  Раптом вона опускає руку вниз поруч, я вимикаю прилад.  

Наш поїзд зупиняється на черговій станції, вона виходить не оглядаючись на пасажирів.  А я продовжую рух в цьому вагоні, де крім мене ніхто не знає про те, що зараз у ньому відбувалося.  

Увечері я з нетерпінням чекаю листа від неї з описом її відчуттів і можливо домовленості про нову пригоду.